Скорпіони відносяться до загону скорпіонів класу павукоподібних типу членистоногих. Тому їх точно не можна називати комахами (які є окремим класом членистоногих).
Павуками ж їх в принципі називати можна, тільки це все-таки буде неправильно. Найкраще називати їх «павукоподібними». У клас павукоподібних входять, крім скорпіонів, ще більше десятка загонів — павуки, кліщі, сінокоси, псевдоскорпіони, фаланги і т.д.
Скорпіони мешкають в тропічних країнах і в більш південних областях помірного поясу. Якщо брати до уваги нашу місцевість, то скорпіонів можна зустріти в Криму.
Ви, мабуть, погодитесь, що за зовнішнім виглядом скорпіон дуже нагадує рака, але схожість ця виявляється дуже поверхневою: у скорпіона немає вусиків, клешнями озброєні у нього не грудні, а головні кінцівки (ногощупальці), дихає він за допомогою легеневих мішків, а загальне число кінцівок у скорпіона таке ж, як у справжніх павуків. Напевно, через це він і зарахований до павукоподібних, але павуком не є.
Дуже своєрідну будову має черевце скорпіона. Воно членисте, і в ньому легко розрізнити два відділи: передній відділ широкий, а задній тонкий і рухливий, схожий на хвіст. Задній відділ закінчується вигнутим отруйним жалом.
Жало служить скорпіонові як для нападу, так і для захисту. Скорпіон повзає, закинувши над спиною отруйний кінець свого черевця і завжди готовий пустити в справу своє жало. Отрута скорпіона відразу вбиває комах, а людині може заподіяти сильний біль, викликати болючий набряк. Якщо ж вас укусять найбільш отруйні скорпіони, що проживають в Мексиці, Південній та Центральній Америці, Південній чи Північній Африці, то можливий летальний кінець.
Харчується скорпіон комахами і павуками: на полювання виходить ночами, а вдень ховається під камінням. Для полювання на здобич скорпіон використовує сильні клешні, якими закінчуються довгі щупальця другої пари щелеп. Схопивши клешнями свою жертву, скорпіон піднімає її над головою і вбиває жалом. Після цього скорпіон підносить вбиту комаху до рота, надкушує її верхніми щелепами і приймається висмоктувати все, що є всередині комахи.
Таким чином, дві пари головних кінцівок — верхні і нижні щелепи — розвинені у скорпіонів й у павуків та мають однакове розташування (біля рота), але форма і функція цих гомологічних органів у видів того й іншого загону виявляється різною.
Ходильні ноги скорпіонів — це їх грудні кінцівки; число і розташування їх таке ж, як і у павуків.
На відміну від павуків, дихання у скорпіонів легеневе. У них немає трахей, а легеневих мішків на нижньому боці черевця є чотири пари, і розташовані вони метамерно — по парі на один сегмент.
При цьому на тілі скорпіона ясно видно, що подвійний ряд легеневих мішків на черевці служить продовженням подвійного ряду кінцівок, розташованих на головогрудях.
Тому зоологи вважають такі легеневі мішки видозміненими зябрами, які у спільних предків ракоподібних і павукоподібних розташовувалися в основі черевних кінцівок. Але у скорпіонів і павуків, у зв’язку з переходом до наземного життя, вони стали ніби вдавленими всередину, залишившись на місці зниклих (в ембріональній стадії розвитку) кінцівок.
Самки скорпіонів яєць не відкладають: яйця розвиваються всередині їх тіла і дитинчата народжуються вже живими. Мати спочатку піклується про своє потомство і тягає його на спині, а потім молоді скорпіони розходяться і починають жити самостійно.
Скорпіони — одна з найдавніших груп наземних тварин, у викопному стані відома вже з відкладень силурійського періоду і майже без змін зберегла свій зовнішній вигляд протягом декількох сотень мільйонів років. Древній тип організації виражений у них ясною метамерією будови тіла, яку більш-менш втратили інші павукоподібні.
