«Непотрібно» чи «не потрібно»?
В українській мові існує обидва варіанти написання. Воно залежить від контексту.
Окремо (не потрібно)
Перший варіант — окремо — реалізується, коли слово є головним членом (присудком) в односкладному реченні. Тоді воно стає присудковим (або категорія стану у вищій школі).
Наприклад
- Мені не потрібно їхати до банку.
- Тобі не потрібно зайвий раз хвилюватися: твій син уже дорослий і може подбати про себе.
- Не потрібно давати брехливих обіцянок.
Завжди перевіряйте, чи є речення односкладним безособовим чи просто неповним. Його можна переробити в двоскладне: Я не потребую їхати до банку. Ти не маєш зайвий раз хвилюватися <…> про себе. Ніхто не повинен давати брехливих обіцянок.
Увага! Краще називати присудок (або підмет у називному) в односкладному реченні головним членом. Бо підмет і присудок — це головні члени двоскладного речення, а в односкладному такої пари немає.
Разом (непотрібно)
«Непотрібно» пишемо разом, якщо це прислівник і в реченні він виконує синтаксичну функцію обставини.
Наприклад
- Ти завжди бігаєш куди непотрібно, а потім жалієшся на витрачений час. (непотрібно — обставина).
- Краще хай це буде непотрібно, аніж не вистачить.
Але! Подеколи аналізоване слово є частиною прислівникового складеного присудка. Модель останнього — це дієслово-зв’язка бути, дієслова типу ставати, починати +прислівник. Жити було легко. (підмет — жити, присудок прислівниковий складений — було легко).
Тому пишемо так:
- Тепер я відмовляюся від допомоги, це стало мені непотрібно. (це — підмет, стало непотрібно — присудок)
- Розмовляти так зі служником закону було непотрібно. (було непотрібно — прислівниковий складений присудок, розмовляти — підмет.
Отже, не/потрібно може писатися окремо, якщо є головним членом односкладного речення. Разом пишемо, якщо це обставина або присудок у двоскладному реченні.