Справа в тому, що в Середні віки займатися акторською справою вважалося соромом для віруючої людини. Церква рішуче засуджувала гру акторів. І саме тому їх не дозволяли хоронити на кладовищі, поряд з іншими померлими. Таке ставлення легко зрозуміти, якщо зазирнути у Біблію.
Згідно християнських догм — Бог наділив людину тільки одним життям, яке вона мала прожити самостійно, індивідуально, шануючи Бога та його заповіді. Актори ж, граючи свої ролі, показували життя та характер своїх персонажів. Вважалося, що таким чином представники театру «брали» на себе чужі гріхи та проживали чуже життя.
Така людина вважалася негідною постати перед очима Бога на Страшному Суді, бо при житті була лицедієм. А лицедійство — це великий гріх, за який один шлях — в пекло.
Ще однією причиною такого поховання цих «нечистих» людей, ставав їхній спосіб життя. Адже всі діячі акторської ниви вели досить розпусний спосіб життя, і часто-густо порушували заповіді Бога. Та ще й при всьому цьому не ходили до церкви й не відчували каяття.
У наш час ситуація докорінно змінилася, тому що акторська праця є такою ж необхідною, як і всі інші. Сучасне життя неможливо уявити без театру, кіно та музики. Тому церкві довелося дещо змінити своє ставлення до акторів. І демократизація світу зіграла у цьому не останню роль. Зараз, навпаки, людей, які представляють розважальну галузь, дуже шанують і ховають з почестями.
