Після військового перевороту в 1964 році в Бразилії майже на двадцять років встановився авторитарний режим. Як реакція на політичні гоніння в країні зародився найпотужніший культурний рух, який отримав назву «Тропікалія». Цей рух торкнувся багатьох сфер культури, включаючи музику, поезію і кіно. Феномен Тропікалії проіснував недовго, але творчий вибух був такої потужності, що вплив Тропікалії відчутний і сьогодні.
Натхненниками Тропікалії перш за все стали музиканти-новатори, серед яких були група Os Mutantes, Жілберту Жив, Том Зе і Каєтану Велозу. Їхня музика являла собою суміш традиційної бразильської музики з психоделічним роком, фанком, джазом і авангардом.
У 2012 році вийшов документальний фільм режисера Марчело Марчадо «Тропікалія», який складається з хроніки, відеокліпів, телевізійних шоу, інтерв’ю, рідкісних фотографій і психоделічної графіки. Робота над картиною тривала цілих шість років, що дозволило зібрати різноплановий матеріал і перетворити його на розповідь про історію людей, яким довелося відчути на собі повороти історії, а також про їх боротьбу за право на вільне вираження думки, яка йшла врозріз з традиційною бразильською музикою того часу.
