Як і у всьому, що пов’язане з «історією давно минулих днів», точної відповіді на це питання немає. Але є пара теорій, обидві з яких виглядають досить правдоподібними.
За першою з них, літерні позначення невідомих величин, що застосовуються сьогодні в рівняннях і математичних виразах, ввів у XVII столітті французький вчений Декарт. Він почав використовувати перші літери французького алфавіту «A», «B», «C», «D» для відомих значень, а останні «X», «Y», «Z» — для невідомих. Оскільки найбільш часто використовується одна невідома, популярною стала саме літера «X».
За другою теорією, традиція позначення літерою «X» невідомого зародилася під впливом арабських математиків. Справа в тому, що спочатку араби, як і перші європейські математики, всі змінні записували словами. Невідоме при цьому записувалося як «шей» (щось), яке починалося з букви арабського алфавіту, вимовляється як «ше». Іспанські ж математики, які фактично були учнями арабських математиків, стали використовувати відповідну букву латинського алфавіту «X», яка виголошувалася в той час іспанцями як «ш» і називалася «ше».
Цілком можливо, що обидві ці теорії взаємопов’язані і вибір Декарта був обгрунтований популярністю використання «X» як невідомого, хоча, можливо, що це і незалежні рішення.
