Хоча в українській мові виступає сполучником або часткою. Ці частини мови не виділяються комами. Плутанина виникає через тісний асоціативний звʼязок сполучника зі вставними словами. Іноді здається, що за допомогою «хоча» можна виразити своє ставлення до висловленого абощо.
Проте виділяти комами сполучник «хоча» ми не маємо підстав, адже це не вставне слово.
Наприклад
- Я зайшов до кафе, хоча зовсім не був голодний.
- Хоча на перехресті працює світлофор, багато водіїв не пропускає пішоходів.
- Хоча сьогодні тільки вівторок, офіс уже готується до вечірки в пʼятницю.
Бачимо, що він приєднує підрядні допустові у складнопідрядних реченнях. Також «хоча» може приєднувати так звані допустові звороти в простому ускладненому реченні:
- Дівчина, хоч невеличка, носила відра з водою нарівні з усіма.
- Козак видавався стомленим, хоча все ще сильним і готовим до бою.
- Хоч старий, слабкий, але буду допомагати іншим.
А ще буває синонімічним до сполучників «але», «проте», «однак» при однорідних чи у складносурядному реченні:
- Ніхто не знав, до чого готуватися, хоча всі здогадувалися.
- Я був заклопотаний, хоча виділив трохи часу на зустріч.
- Хоча за правилами конкурсу переможця визначали глядачі, всі завчасно знали, хто це буде.
Також «хоча» виступає часткою — видільною або підсилювальною. В такому разі вона не поєднує однорідні, не вводить зворотів і не поєднує частини складного речення. Входить до складу різних сполук із іншими частками, дієсловами, займенниками.
Прислав би мені вісточку, хоча би й коротку. — наближається до наприклад, приміром.
Ти на все здатен зараз, хоча би й втекти не оглядаючись. — значення тотожне до «хай навіть», «навіть».
Значення «всякий», «будь-який» в українській мові передається поєднанням прислівника або займенника з часткою «хоча (хоч)»: «хоча б-де», «хоча б кому», «хоча б що-небудь».
Наприклад
- І хоч які перешкоди будуть переді мною, я з усім впораюсь сама.
- Хоча б комусь дісталися квитки за нормальною ціною?
- Хоч коли ви звернетеся до нашого центру — завжди отримаєте кваліфіковану допомогу.
Отже, «хоча» завжди службова частина мови — сполучник або частка. В обох випадках вона не виділяється комами в реченні, бо не є вставною. пунктуаційні знаки ставимо за вимогами синтаксису — при однорідних, при зворотах або на межі частин складного речення. Також не забуваємо вживати різні модальні вислови з аналізованою часткою.
