В українській мові існують паралельні форми для іменників чоловічого роду у родовому відмінку. Наприклад, можна сказати: коню і коневі, директору й директорові. Паралельне закінчення -ові, -еві та фонетичні різновиди вживають із кількох причин.
1. Мовознавці радять вживати їх, щоб уникати повторів у реченні. Так мовлення стає більш зрозумілим і красивим. Наприклад, брату Олегу краще замінити на братові Олегу.
2. Проте справа не завжди тільки в милозвучності. Словосполучення «допомога заводу» неоднозначне: чи це допомога якомусь заводу, чи це допомога, яку комусь надав цей завод. Тому в цьому випадку можна вжити закінчення -ові, щоб уточнити, про що йдеться.
3. При нагромадженні форм давального відмінка намагаємося урізноманітнити їх. Краще написати директорові Гнатюку Олегу Вікторовичу, аніж директору Гнатюку Олегу Вікторовичу. Як правило, із закінченням -ові вживаємо саме назву посади: інженерові, керівникові й т.ін. Також паралельно вживаємо: Андрію й Андрієві, Василю й Василеві, Борису й Борисові.
Увага! Щоб уникнути плутанини й немилозвучності, закінчення -ові (-еві) не вживаємо з іменниками на -ів, -їв, -ов, -ея, -єв, -ин, -ін, -їн: тільки острову, Львову, Пушкіну. Але деякі прізвища на -ин, -ін, -їн можна вживати з паралельним закінченням. Так, інколи кажуть Пушкінові, Ільїнові. Наразі це не вважається помилкою, якщо необхідне для уникнення нагромадження закінчень -у. Продемонструємо важливість паралельних закінчень. Прочитайте два речення нижче, уявіть, що маєте прочитати їх без розділових знаків.
Порівняймо:
- Не буду я, батьку, коритися.
- Не буду я батьку коритися.
Якщо мова йде про підкорення батьку, краще переробити речення: «Не буду я батькові коритися».
Отже, варто вживати паралельні закінчення у давальному відмінку, щоб уникнути плутанини, неоднозначності й зробити мовлення милозвучнішим.
