Сполука «так би мовити» належить до вставних конструкцій, тому за правилами української мови виділяється комами в реченні. Вставні або вставлені слова чи словосполучення не виконують синтаксичну функцію, а лише передають ставлення мовця до висловленого.
В сучасній українській мові існує понад 100 таких одиниць, якими можна передати впевненість чи невпевненість, показати порядок висловлення думок, передати емоції. «Так би мовити» вказує на зв’язок думок і порядок викладу, тому завжди виділяємо сполуку комами.
Наприклад
-
Хлопець, так би мовити, дуже сподобався нам, тому ми взяли його на прогулянку.
-
Так би мовити, лідери держав знайшли точки перетину.
-
Приємної подорожі вам, так би мовити.
Аналізовану вставну конструкцію використовують в розмовному мовленні, художньому стилі. Неприпустимо вживати «так би мовити» в офіційно-діловому та науковому викладі. Мовознавці радять уживати ще й синонімічні вислови:
-
сказати;
-
сказав би;
-
як той каже;
-
так скажу;
-
так сказати.
Замінимо «так би мовити» в наведених вище реченнях і побачимо, що сенс висловлення не змінився, а ставлення мовця залишилося:
-
Хлопець, сказав би, дуже сподобався нам, тому ми взяли його на прогулянку.
-
Як той каже, лідери держав знайшли точки перетину.
-
Приємної подорожі, так сказати.
Увага! Зважайте на явище омонімії: коли конструкції звучать і пишуться однаково, але одна з них має виділятися комами, а інша — ні. Меншою мірою це стосується так би мовити, а ось із синонімічними сполуками так трапляється частіше.
Порівняйте
-
Чи можна було так би мовити до незнайомої людини ще 100 років тому? (Це, так би мовити, неписані правила етикету).
-
Я, сказав би, зумів впоратися з труднощами цілком самостійно. (Я сказав би тобі всю правду у вічі).
-
Отже, вставну конструкцію «так би мовити» та синонімічні до неї треба виділяти комами в реченні.
