Граматично — різниці між займаними посадами немає. В будь-якому випадку правильним є словосполучення «виконувач обов’язків», а далі пишеться у родовому відмінку назва посади, котру людина тимчасово обіймає. У документах та інших текстах, де посада згадується постійно, вислів «виконувач обов’язків» скорочується до «в.о.».
Наприклад
-
Розпорядження підписав в.о. директора.
-
Кабінет в.о. головного редактора
-
В.о. міністра охорони здоров’я надала роз’яснення…
Після кожної літери скорочення «в.о.» обов’язково ставиться крапка, а саме скорочення пишеться з малої літери — всередині речення, й, природно, з великої — на початку.
Увага! Часом, в документах трапляються неправильні варіанти скорочень, невдало запозичені з російської мови, наприклад, ВО й навіть ІО. Варто пам’ятати, що це — така ж помилка, як і вислів «виконуючий обов’язки» . Ця поширена калька з російської донедавна масово вживалася в офіційних документах українською мовою.
Правильна ж назва посади, котру хтось обіймає на час відпустки колеги чи керівника, або ж на час відкритої вакансії — саме «виконувач обов’язків», а скорочено — «в.о.».