«Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького — один з найвідоміших творів української літератури. Про неї знають і дорослі, і малі. Описані в ній проблеми, на жаль, стосуються багатьох українських сімей. Сварок в родині Кайдашів було хоч відбавляй.
Життя Кайдашів було більш-менш мирним, доки Карпо та Лаврін не оженилися. Після одруження синів починається нещадна боротьба за «твоє» і «моє». Кожен із синів вважає себе справжнім господарем. Сварки між ними ведуться за розділ батьківського господарства.
Молодиці й собі готові повидирати одна одній очі за якісь мотовила чи кухлі. У цих постійних сварках проявляється дріб’язковість героїв. Син б’є батька, невістка виколює свекрусі око. І за що? За те, що при сварці Мотрина дитина розбила кухля Кайдашихи. І ось уже в обох хатах повно ґвалту: летять горщики та полумиски, кричать діти.
А Кайдашиха навмисне розмазала кров по всьому виду та й побігла через все село із закривавленим обличчям. Мотрю за бабу посадили в холодну. Але чи це допомагає? Сварки між Мотрею і свекрухою, Мотрею і Мелашкою не припиняються. Молоді калічать одна одній худобу, вибивають вікна, крадуть яйця. Лайки та бійки між двома сім’ями іноді затихають. Але не надовго.
Незабаром вони знову починаються. Ці люди зовсім загрубіли, вони поступово втрачають свої найкращі риси. Автор зображує дві сім’ї, як дві ворожі сили, які готові кинутися одна на одну: «Дві сім’ї, як дві чорні хмари наближалися одна до другої сумно й понуро».
Читайте також: «Як пишеться «на добраніч?»
До чого ж дійшли ці люди, що навіть собаки, позадиравши хвости, стояли і здивовано дивилися на них?! А скільки ґвалту та крику було через ту грушу?! Мотря ладна була повбивати Мелашчиних дітей за те, що ті зірвали собі декілька груш. Карпо й Лаврін і собі почали доводити, чия це груша. І боротьба ця, яку породила приватна власність, не закінчується. Бо доки буде існувати експлуататорська система з її найголовнішим злом — приватною власністю, доти не припиниться те безмежне прагнення людини до володіння речами.
Отже, головна причина сварок в сім’ї Кайдашів — майно, а точніше не достатня його кількість. Люди жили бідно і все майно, навіть ті дерева та кущі, все рахувалося. Кожен хотів, щоб його сім’я жила краще, щоб діти не були голими і босими.
Бідність змінює людей і, на жаль, змінює не в кращу сторону. Бідність озлоблює людей, руйнує їхні мрії та плани. Але все одно потрібно намагатися залишатися, в першу чергу, людиною, тому що це дуже важливо.
