Люстрація в перекладі з латинської означає «очищення через жертвоприношення». На практиці під люстрацією розуміють своєрідний вид політичної цензури, який передбачає обмеження на законодавчому рівні прав деяких категорій громадян на:
- заняття державних посад;
- певні види професійної діяльності;
- недоторканність особистого життя.
Ці категорії осіб об’єднані певними професійними, релігійними, партійними чи іншими ознаками.
Іншими словами, люстрація — це заборона чиновникам високого рангу, що скомпрометували себе співпрацею з репресивним апаратом попередніх режимів, працювати в апараті державного управління, в правоохоронних органах і займати інші важливі пости і посади назавжди або на певний відрізок часу.
Люстраційні заходи в широкому сенсі цього терміну відбувалися в різний час у європейських країнах, які перемогли фашистську Німеччину, в латиноамериканських країнах, що повалили військові диктатури, а також у Південній Африці та Іраку. У латиноамериканських і африканських країнах реальне покарання понесли лише окремі представники колишніх режимів.
Набагато частіше цей термін використовується для опису процесів, що відбуваються в державах Східної Європи, починаючи з кінця 80-х років XX століття. У цих випадках люстрація стосується високопоставлених чиновників репресивного апарату комуністичного режиму, агентів таємної поліції, рідше — всіх членів комуністичних партій.
В Україні взимку 2005 року після перемоги «Помаранчевої революції» народні депутати запропонували 2 законопроекти про люстрацію. У 2008 році з’явилася громадська організація під назвою «Всеукраїнська Люстрація», головною метою діяльності якої було засудження злочинів, скоєних по відношенню до українського народу і особистостей, що причетні до них.
На початку 2014 учасники Євромайдану вимагали в обов’язковому порядку провести люстрацію державних чиновників. Після перемоги опозиції був створений спеціальний люстраційний комітет з цивільним активістом Єгором Соболєвим на чолі. 16 вересня 2014 Верховна Рада прийняла проект закону «Про очищення влади», на підтримку якого віддали свої голоси понад 230 народних депутатів при необхідному мінімумі в 226 голосів.
До того ж восени 2014 широкого поширення набув рух «Народна люстрація», прихильники якого самостійно «люстрірують» державних чиновників, кидаючи їх у сміттєві баки.
