Слово «диверсифікація» має латинське походження: diversificatio (diversus — різний, facere — робити). Найближчим українським відповідником цього слова буде «урізноманітнення». Тобто диверсифікація — це діяльність по збільшенню різноманітності чогось (в тому числі — по збільшенню різноманітності видів діяльності).
Перш ніж перейти до економіки, якій це поняття стало кровно належати, адже сьогодні диверсифікація — це суто економічний термін, а в інших областях знань це слово використовується лише метафорично, звернемося до загальної теорії систем.
Будь-яка працююча система взаємопов’язаних елементів володіє міцністю, стійкістю до несприятливих зовнішніх впливів, поломок, несправностей, лише тоді, коли в ній присутні дублюючі механізми: якщо щось виходить з ладу, перестає нормально функціонувати, то знаходиться інший елемент, який бере на себе ту саму функцію.
В екології, наприклад, існує закон необхідної різноманітності, суть якого полягає в тому, що для стійкості екосистеми в ній має бути достатнє біологічне різноманіття. Якщо при будь-якому зовнішньому несприятливому впливі (посуха, навала шкідників, поява хвороб і т. д.) один з видів гине, то за рахунок інших видів, які менш схильні до впливу цього несприятливого фактора, але виконують ті самі функції, система виживає.
Проявом цього закону є мала стійкість штучно створюваних сільськогосподарських систем, що складаються з однієї рослинної культури, для підтримки яких необхідно постійне оперативне втручання людини (боротьба з шкідниками, необхідність внесення добрив, зрошення, боротьба з бур’янами). Сама по собі така система нестійка і довго існувати не може.
Звернемо увагу, що все це справедливо для середовища, що зазнає змін. Якщо ж умови залишаються стабільними протягом тривалого часу, то немає необхідності в підтримці різноманітності, кількість видів знижується, залишаються тільки ті, для кого існуючі умови є оптимальними (ці види перемагають в конкурентній боротьбі, а решта витісняються). Це прояв загального принципу економії або найменшої дії (все прагне йти по шляху найменшого опору, найменших витрат енергії).
В економіці теж є свого роду екосистеми (тільки не екологічні, а економічні) різного масштабу і рівнів — від економіки особистого бюджету людини, сім’ї, маленького приватного підприємства, до економік корпорацій, міст, країн і глобальної економіки, стійкість яких визначається тим самим загальним законом необхідної різноманітності.
В економіці повинна дотримуватися різноманітність: джерел поповнення бюджету, видів продукції, що виробляється, послуг, що надаються, ринків збуту, шляхів доставки, постачальників…
Припустимо, що є завод, який випускає залізні ліжка і нічого крім ліжок. Поки існує попит на них — все нормально. Але якщо змінилася мода, а завод не встиг перебудуватися на випуск диванів або дерев’яних ліжок і тумбочок, то йому загрожує розорення в конкурентній боротьбі. А ось якби на цьому заводі заздалегідь занепокоїлися диверсифікацією виробництва і урізноманітнили асортимент виробів, то не мали б проблеми збуту застарілої продукції, що перестала користуватися попитом.
У радянські роки в СРСР створювалися великі виробництва, навколо яких виникали цілі міста з монопрофільною економікою. З приходом ринку в пострадянський час в Україні і інших країнах колишнього Радянського Союзу виникла проблема мономіст: якщо з якихось причин містоутворююче підприємство економічно згасає, то все життя міста (селища) занепадає.
Прикладом мономіст в Україні можуть бути Славутич (залежить від Чорнобильської АЕС), Енергодар (залежить від Запорізької АЕС), Бурштин (залежить від Бурштинської ТЕС) і т. д.
Проте це проблема не лише нашої країни. Наприклад, найвідомішим мономістом в світі, яке стало банкрутом, є Детройт в США, що було колись центром автомобільної промисловості Америки.
Вирішувати проблему мономіст потрібно диверсифікацією економіки цих міст, тобто знаходженням нових видів економічної діяльності на основі розкриття існуючого потенціалу (наприклад, розвиток туристичного бізнесу, створення складальних виробництв з додаткових компонентів і т. д.).
Наочним прикладом, що показує важливість диверсифікації економіки, є залежність державних бюджетів нафтовидобувних країн від світових цін на нафту. Наприклад, в Росії державний бюджет на 45% формується з доходів від продажу на експорт нафти і газу, у Норвегії цей показник дорівнює 20–30%, в Саудівській аравії — 75%.
Зрозуміло, що ставити економічне благополуччя держави в залежність лише від видобування і продажу енергоносіїв дуже ризиковано. Вирішувати проблему зменшення ризиків потрібно диверсифікуючи економіку шляхом розвитку інших галузей виробництва (і створення нових).
Ще одним з найвідоміших видів диверсифікації в економіці є диверсифікація інвестиційного портфеля. Фінансові аналітики радять для мінімізації ризиків втрати заощаджень тримати свої кошти в різних фінансових інструментах — декількох валютах (диверсифікація валютного кошика), дорогоцінних металах, нерухомості, банківських депозитах, цінних паперах різного виду (акції, облігації).
Такий інвестиційний портфель, в якому представлені інструменти різного ступеня ризику і прибутковості, називається збалансованим. Правило диверсифікації інвестиційного портфеля образно висловлюють словами: «Не можна тримати всі яйця в одному кошику».
