Чому американці кладуть ноги на стіл?
Одним із стереотипів про американців є уявлення про те, що вони кладуть ноги на стіл. Це правда чи стереотип?
Уявлення про те, що американці кладуть ноги на стіл, не є хибним стереотипом. Дійсно, багато жителів США люблять покласти ноги на стіл, і це є однією з культурних відмінностей американців від європейців і азіатів. Якщо в нас, наприклад, є прислів’я «Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл», а на Сході жест «ноги на столі» в присутності іншого означає «цілуйте мої черевики», «ви бруд на моєму взутті», то в США така поведінка не вважається некультурною і неетичною. Ця культурна відмінність не раз викликала міжнародні скандали. В Інтернеті можна знайти десятки фотографій Президента США Барака Обами, на яких він зображений з закинутими на стіл ногами.
Одна з них, на якій Барак Обама говорить по телефону з прем’єром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху, була опублікована в ізраїльських ЗМІ і викликала в цій країні хвилю невдоволення. Ізраїльтяни порахували таку хамську позу свідомою образою і приниженням Ізраїлю.
Як же виникла традиція в американців класти ноги на стіл? Згадаймо, що американці — це вихідці з Європи, де такої традиції не існувало.
У радянські часи карикатуристи зображували символ американського імперіалізму, дядечка Сема, дуже худим, з довгими смугастими (кольору американського прапора) ногами. Мабуть, такий довгоногий і худий дядько Сем не лише фантазія художників. Скоріш за все він мав реальних прототипів, з яких і був змальований персонаж.
Кандидат біологічних наук С. В. Багоцький висунув наступну оригінальну гіпотезу походження звички американців класти ноги на стіл (у статті «Про раси, нації, дядька Сема та Одесу-маму», «Хімія і життя», № 9, 2009).
Він писав, що: «Янкі, що осіли в північно-східних районах Нового Світу, походять з невеликого числа емігрантів, що прибули з Ангііі в 17 столітті. Мабуть, серед них були один або кілька людей, що страждали синдромом Марфана. Люди з цим важким захворюванням мають мутацію в одному з генів 15-ої хромосоми. Це проявляється в тому, що люди, які мають це захворювання, мають високий зріст, худу статуру, вроджені вади серця, підвивих кришталика і деякі аномалії розвитку сполучної тканини. Відомо, що деякі люди з названим синдромом, у яких аномалії не надто виражені, володіють вражаючою працездатністю. Через кілька поколінь кількість людей в Америці з синдромом Марфана у відсотковому співвідношенні стала більшою, ніж у європейців. Не забудемо, що ці люди мають підвищену працездатність, тому доля „марфанів“ складалась серед великих підприємців, успішних політиків. Так, президент Авраам Лінкольн теж був „марфаном“.
Людям з такою фігурою незручно сидіти за столом, їм нікуди дівати свої довгі ноги, тому вони змушені були класти ноги на стіл (приймемо до того ж в розрахунок велику розкутість людей, що досягли успіху). А далі все дуже просто: приклад і наслідування. Інші люди, дивлячись на мільйонерів, невимушено закидали ноги на стіл у присутності колег або підлеглих, бо теж хотіли відчувати себе босами. Так звичка класти ноги на стіл стала завойовувати всю Америку».
В сучасному глобальному суспільстві частішають контакти людей різних культур. Що собі дозволиш будинку в Америці, то непристойно буде сприйматися в Європі, тому традиція американців класти ноги на стіл поступово зникає, хоча до повного зникнення ще далеко (немає нічого більш важко змінюваного, ніж звички і традиції).