Яке закінчення (-а чи -у) вживати в іменниках чоловічого роду ІІ відміни у родовому відмінку?

Закінчення -а (-я)

Закінчення -у (-ю)

• назви істот і персонажів: водяника, чугайстра;
• предмети, частини тіла, документи: зошита, мотора, диплома;
• одиниці виміру (довжина, вага, час): місяця, сантиметра, кілограма;
• назви дерев і квітів: дуба, клена;
• мовознавчі та математичні терміни: радіуса, відмінка;
• іменники, утворені суфіксальним способом із наголошеним закінченням: ліска, стрибка, майданчика.

Але! Закінчення -у мають:

• складні географічні назви, де другий іменник - абстрактний. Порівняйте: Кривого Рогу, але Зеленого Колодязя.
• назви водних об’єктів із суф. -ев: Тетерева;
• іменники року, віку;
• назви кущів: бузку, звіробою та вишняку (місце, де ростуть вишні);
• назви водних об’єктів із ненаголошеним закінченням: Дону, Байкалу.

• назви речовин, матеріалів, хімічних елементів: Оксигену, борщу;
• сукупні та збірні: полку, загону;
• назви танців, ігор: квікстепу, хокею;
• явищ природи: дощу, туману;
• літературознавчі терміни: епосу, фейлетону;
• просторові назви: лісу, простору;
• назви установ і організацій: заводу, ліцею;
• назви будівель, споруд і їх частин: сараю, коридору.

Але! Закінчення -а мають:

• речовини: хліба, вівса;
• слово табун: табуна;
• деякі назви танцю: гопака, тропака, козачка;
• просторові назви: берега, горба, хутора;
• іменник монастиря;
• архітектурні елементи й деякі види споруд: бліндажа, гаража, флігеля, погреба, хліва, ліфта, портика, еркера, карниза, балкона, млина, тамбура, бункера, мезоніна, куреня, хмарочоса.